Біографія

Кратка біографія

Марія Оксентіївна Примаченко (народилася 30 грудня 1908 (12 січня 1909) в селі Болотня Іванківського району Київської області — померла 18 серпня 1997 там же) — українська народна художниця, представник світового примітивізму (наївного малярства); лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, одна з найвідоміших українських художниць. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1970, народна художниця України. Працювала в техніках гуаш, олійний живопис, вишивка, кераміка. Творчий доробок представлений графічними листами на анімалістичну тематику, декоративними композиціями-вазонами, сюжетними і жанровими картинами, тісно пов’язаними із традиціями народного мистецтва Полісся, екстер’єрними розписами.

Дитинство Марії Оксентіївни було затьмарене страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною і спостережливою, загострило слух і зір.

Творчий шлях художниці розпочався в середині 30-х років. Працювала в Центральних експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва по підготовці Республіканської виставки українського народного мистецтва 1936-го року. Тут вона створила ряд акварельних малюнків з зображеннями фантастичних звірів, птахів, ілюстрацій до байок.

За участь у виставці народного мистецтва 1936-го року Примаченко нагороджують дипломом першого ступеня. З того часу її твори з незмінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі.

В 1937-му році малюнки художниці завоювали золоту медаль на Першій Міжнародній виставці в Парижі, отримали схвальні відгуки від Пабло Пікассо, Марка Шагала.

На початку 60-х років у творчості М. Примаченко розпочався новий значний етап. Створивши свій стиль, народна майстриня збагатила традиційне мистецтво українських народних декоративних розписів оригінальними формами художнього відображення життя.

Якщо у середині 1960-х років на виставках її творчість була представлена переважно квітково-пташиними композиціями, то вже 1967 року вона виконала цілий ряд побутових сценок. Особливий розквіт її сюжетної творчості припадає на початок 1970-х років.

Початок життєвого шляху

Марія Оксентіївна Примаченко народилася в селі Болотня на Київщині. Дата народження – 13 січня 1908 року. З приводу прізвища та дати народження художниці виникає багато неточностей. У паспорті Марії Оксентіївни були записані місяць і рік народження – січень 1908 рік, дня народження не вказано. Але за словами самої Марії Примаченко та її родини, точна дата народження – 13 січня 1908 року. В багатьох джерелах присутні помилкові дати. А прізвище Марії Оксентіївни за документами – Примаченко, а не Приймаченко. Сама Марія відповідала на питання з приводу прізвища так: «зовсім від іншого кореня, від "прими", а не від "приймака "моє прізвище». 2010 року рішенням Вищого адміністративного суду було встановлено, що правильне написання згідно документів – Примаченко.

Марія все своє життя прожила в селі Болотня. Батько, Оксент Григорович, був майстром по дереву на селі, цим і здобував гроші на сім’ю. Мати, Пріська Василівна, доглядала за господарством, і дуже вміло вишивала, саме вона навчила майбутню художницю Марію вишивати.

Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату… Дитинство Марії було дуже не простим, в 6 років дівчинка занедужала страшною хворобою – поліомієлітом. Вона не по-дитячому перенесла всі страждання, які надала їй хвороба, і наслідком недуги була її нога, на якій Марія перенесла 3 важких операції. Лікарям вдалося випрямити ногу, але сама нога була закороткою, тому вона носила протези і важко пересувалася. Через це односельчани прозвали її «Мар'я-крива». Звичайно, що хвороба лишила дівчинку звичайний дитячих забав, але Марія знаходила собі втіху перш за все в малюванні, вона хотіла дарувати людям радість. Марія Примаченко описала як вона пам’ятає початок своєї творчості: «Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…».

Марії було тоді 8 років, а односельчанам майбутньої художниці була до вподоби така краса, і ті просили оздобити їхні будинки. Через хворобу в дитинстві Марія Оксентіївна не змогла здобути освіти, а закінчила тільки 4 класи шкільної освіти. Тому для Марії справжнім спасінням став місцевий лікнеп ( пункт ліквідації неписемності, школа для дорослих), там вона й навчилася писати і читати.

Творчість

Талант Марії Примаченко відкрила майстриня-ткаля і вишивальниця киянка Тетяна Флору. У 1936 році Марію запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Саме в цей час її творчість урізноманітнюється – Марія не лише малює, а й вишиває та захоплюється керамікою.

Її твори милували очі не лише односельчанам, а й далеко за межами рідного села: Париж, Варшава, Прага, Монреаль… Того ж, 1936 року, за участь у виставці народного мистецтва Марію Примаченко нагороджують дипломом першого ступеню. Її твори милували очі не лише односельчанам, а й далеко за межами рідного села: Париж, Варшава, Прага, Монреаль… Незважаючи на таку славу, Марія тілом і душею залишалася в рідному селі Болотня, а пропозиції переїхати до Києва вона не приймала, так як там знайшла своє єдине справжнє кохання. Але нажаль щастя з коханим було не довгим, він загинув ще на початку війни, навіть не встиг побачити сина, якого Марія тоді носила під серцем.

Післявоєнний період був тяжким для Марії, вона довго приходила в себе як художниця, довгий час вона не брала пензлика до руки бо мала зовсім інші клопоти. Вона одна мала поставити на ноги маленького сина Федора, тому й опинилася далеко від художнього життя. Але незабаром Марія зрозуміла що потрібно жити далі, і їй усміхнулася доля, її роботи все ж цікавили людей і в неї відкрилося друге дихання.

У 1959 році вона стала членом Спілки художників, і незабаром до робіт художниці повернулася велика популярність. У 1960- 1970-х роках широку популяризацію творчості Марії Оксентіївни організував журналіст Г. Мєстечкін, і про Марію Примаченко заговорили по новому.

Марія Примаченко була дуже цікавою людиною, вона терпіти не могла поганих звісток, і все що могло її дратувати вона просто відмовлялася слухати, а коли їй приходили листи від небажаних осіб, вона їх просто знищувала навіть не читаючи . Також художниця мала здатність давати незвичайні клички людям, майже всі її односельчани мали свої клички, які залишилися їм на все життя.

Марія Примаченко запам’яталася як дуже мудра жінка, всі її дуже поважали, але непростий характер мала художниця, адже всі хто її знав добре пам’ятає як Марія Оксентіївна любила «прочищати мізки» ( художниця називала так, коли когось повчала). Її талантів не перерахувати , адже Марія окрім всього обожнювала вишивати. Вона сама шила собі і своїй родині одяг, та оздоблювала його поліськими орнаментами.

Її мистецтво занурює нас в дивовижний світ казок, нереальності, наївності, і легкості. Все своє життя Марія Оксентіївна мала просте вміння сприймати оточуючий світ як казку, і зуміла донести нам, тільки своє на перший погляд «наївне» бачення.

Останні роки життя

Останні роки життя художниця була прикута до ліжка, через старість та стару недугу. Але це не заважало їй малювати та приймати гостей як раніше. До останніх днів вона раділа своїм гостям та дарувала їм свої картини. Навіть дуже поганий зір та безпомічність не зупиняло Марію робити те, що вона любила понад усе – творити.

Мария Оксентіївна Примаченко пішла з життя 18 серпня 1997 року. Похована легендарна художниця в селі Болотня.